Чи виникало у вас коли-небудь питання "Коли слід говорити з дитиною про расові відмінності та виховувати в неї толерантність?"
Що якщо сьогодні я вам скажу, що ніколи не буде зарано почати!

Чи могли ви уявити, що діти помічають, аналізують та надають значення расовим відмінностям в дуже ранньому віці? Як рано, запитаєте ви — задовго до того, як вони почнуть ходити й говорити. Спочатку я сама не повірила в це, проте це доводять дослідження.

 

Ми дорослі вважаємо, що малюки не помічають відмінностей, таких як колір шкіри, структуру волосся, розріз очей. Ми думаємо, що діти не

сприймають стереотипів, пов'язаних із расовою ідентичністю у світі; і ми вважаємо, що вивчення цих складних тем найкраще відкласти до

того часу, коли діти стануть старшими. Уникаючи розмов про расу та расизм, дорослі вважають, що вони допомагають зберегти невинність дітей, та, таким чином, розвивають їх толерантність, коли це працює абсолютно протилежно.

 

Проте дослідження 2020 року показало, що дорослі взагалі недооцінюють, наскільки рано діти починають помічати й сприймати расові відмінності. Дослідження показує, що діти починають відрізняти обличчя за расою ще немовлятами. Расові упередження часто формуються до дошкільного та початкового шкільного віку. Крім того, останні дослідження вказують на те, що середньостатистичний дорослий вважає, що перша розмова про раси повинна відбутися приблизно в 5 років.

 

Реальність в тому, що маленькі діти розуміють різницю не залежно від того, розмовляють їхні батьки про це, чи ні.

Хочу показати вам цей популярний графік опублікований Children’s Community School of Philadelphia у 2018 році, що показує, як рано дитина формує свої уявлення про расові відмінності.

 

 

0. При народженні немовлята однаково дивляться на обличчя представників всіх рас. У віці 3 місяців немовлята виявляють віддзеркалення облич інших рас, переважно виражаючи вподобання до облич своєї власної раси.

1. Діти віком два роки пов'язують поведінку людей відповідно до їх расової приналежності.

2. До 30 місяців більшість дітей обирають друзів для гри за расовими ознаками.

3. Виявлення расових упереджень часто досягає піка в 4-5 років.

4. До п'яти років темношкірі та латиноамериканські діти в наукових дослідженнях не виявляють виражених вподобань порівняно з білошкірими дітьми. Другі ж, на цьому етапі, проявляють більшу прихильність до дітей своєї раси.

5. До початку навчання у школі діти проявляють більшість тих самих расових уподобань, які є в дорослих у нашій культурі - вони вже почали асоціювати деякі групи з вищим статусом, ніж інші.

6+. Відкриті розмови з 5-7-річними дітьми про міжрасову дружбу можуть різко поліпшити їхні расові уявлення всього за один тиждень.

 

Це показує, як діти починають тлумачити расу як значущу соціальну категорію на основі багатьох факторів з їхнього оточення.

 

Діти спостерігають і вбирають інформацію з навколишнього середовища. Те, що вони бачать і чують вдома, а також в їхньому оточенні, має значення!


Я помічаю це в нашому суспільстві. З мого рота так само часто й мимоволі вилітали знайомі фрази з дитинства: "Подивись на себе, як циганка", тощо в цьому роді. Пишу й самій соромно! І нещодавно, ми їхали з донькою в таксі й вона каже: "Мама, а хто такий злодій? Він поганий? Він циган?". І тут я зрозуміла, що десь ми звернули не там. Я пояснювала довго донці й намагалась переконати її, уже сформоване уявлення, що це не вірне спостереження, що є такий народ — роми, яких ще називають циганами. І в них, як і в нашого народу, є хороші й погані люди й ми маємо дивитись на вчинки  конкретної людини. І в цей момент я розуміла, як багато таких самих упереджень уже є в її ровесників, про які вони говорять один з одним.


Дітям важливо бути частиною їх соціальної групи, саме тому ці дослідження й показують такі результати. Це наші біологічні інстинкти виживання — триматись своєї "зграї". Проте, ми живемо не в доісторичному світі й намагаємось виховати дітей без кордонів в їх голові та їх серцях.

 

 

 

Ще одне дослідження на цю тему можна прочитати тут.

 

Особливо цікаво мені було переглянути це дослідження! Раджу вам переглянути все відео, проте саме на 32 хв, показано, як діти проявляли прихильність до людей близьких зовнішньо до них самих. Спочатку малюки спостерігали за двома дорослими, що грались. Один грався чесно, інший ні. Дитина обирала того, що грався чесно. Проте, коли дорослого, що грався чесно замінили на іншого дорослого протилежної від дитини раси - ситуація змінювалась. Дітки розуміли, що дорослий їх раси грає не чесно, проте вони все одно надавали перевагу тому дорослому, що мав спільні з ними расові ознаки, навіть коли вони знали, що ця людина грає не чесно.

 

 

Що ми можемо робити?



- Займіться саморозвитком та самовихованням, щодо ваших прогалин у расових відмінностях, страхах, внутрішніх упереджень, сформованих стереотипів.

- Будьте відкриті для розмови з дітьми про наші культурні, народні та зовнішні відмінності й не уникайте таких розмов.

- Якщо ви живете в расово одноманітному середовищі, чому б не говорити про інші народи через книги, мистецтво чи музику?

- Вибирайте книги для дітей, що відображають нас самих та розкривають особливості інших людей.

- Дерев'яні іграшки, стелажі та фронтальні книжкові полиці — це ще не Монтессорі. Наш спосіб виховання відповідальних дітей, які беруть до уваги расові аспекти — ось що є важливішим та фундаментальним! Марія Монтессорі прожила дві жахливі світові війни й розуміла, як ніхто, що виховання толерантної дитини — є ключем до миру у світі.

 

Ми уникаємо розмов про відмінність рас, бо це дуже делікатна тема й ми не хочемо схибити тут. Але найгірша розмова про це буде та, що ніколи не відбулась!

 

 

Мультфільм для дітей "Чому у нас різний колір шкіри?"

Рекомендована література для дітей